Болить, мене серце за неньку Україну!
чому на війні гинуть дочки і сини.
Cела оглухли в кропивах по-коліна,
степ ,де вчора колосились золоті лани.
О Чого ,мовчиш мій знедолений народе?
не випускаєш пари з вуст набрав води.
чи так добре жити, чи життя не глоде?
скажи, чому зустрічаєш у журі день ти?
Чом непробудно, спиш , як ведмідь у барлозі?
у нетопленій хаті заметену в снігу.
на душі -зима і безнадія в тривозі,
рахуєш копійки,все списують на війну .
Скажи ,мій народе, ти господар а чи раб?
доки будеш, з торбою по світу ходити ?
посадив ,царя на трон і бездарних нахаб,
і обдерли до липки, щоб за бугром жити .
Ти мовчиш, заливаєш сивухою горе,
вже й залізо поржавіло від зливних дощів.
незоране, не засіяне родюче поле...
випрями спину, стань орлом серед вовків.
Злидні ,убогість, руїни, вітер в очі віє...
і тебе плавлять в казані, як сталь у вогні-
чекаєш ,від бариг подачку... ждеш Месію-
як псу ,кинуть кістку... хай гризуть зуби гнилі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825077
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Чайківчанка