Життя не минає, а лиш поспіхом вчить
І вибирати не буде за тебе,
Навіть той, хто волає – тихо кричить,
Поглянувши мовчки на небо.
Життя не минає, почуй крила свист,
Коли здіймається птах у повітря,
Можливо, колись і тобі прийде лист
Від життя, що гострий, мов вістря.
Життя не минає, поглянь на зірки, –
То сяючі плями в небесному морі,
Неначе навмисно сплели павуки
Прозорі тенета на чорному полі.
Життя не минає, пригальмуй, не спіши
Бути тим, хто його проклинає постійно,
Сумнівні думки без вагань задуши
У собі назавжди, безнадійно.
Життя не минає, де втрачені долі
Ховають шматки розбитих надій?
Життя не згорає, навіть руки кволі
Міцно тримають свинцевий напій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825024
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: Андрій Лагута