Я метелик за долі станом.
Я метелик, який відтанув.
Ще зима... Тільки диво сталось,
І кімната змінила статус...
Восени від лихої днини
Залетів у порожні стіни.
Та змінилось усе незмінне,
І палає вогонь каміну,
І єднаються тіло з тілом
Тих, що влітку мене хотіли
На жоржині в долоні взяти,
Та дарма, я ж умів літати)))
Споглядаю на них знічев"я,
І, не будучи надто чемним,
Тим на голі сідаю спини,
Що цілуються без упину...
І літаю уздовж кімнати...
...треба подружку розшукати,
Що вповзала сюди за мною,
Насолоджуватись весною,
Розбудити і покохати
Свою дівчинку пелехату,
Свою лялечку, що на стелі
Спить, і сниться ій, як метелик
Мов царівну розбудить сплячу
Навесні, і з пустої дачі
Ми на волю гайнем літати
І продовжимо рід крилатий...
...Догорають потроху дрова...
Холодіє кімната знову...
Ми ж метелики, ми не люди...
Спати будем... Весна ще буде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119021000116
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824790
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2019
автор: Серго Сокольник