Завари, матусю, чаю трав'яного
Та посидь зі мною, спогади верни.
Серцем пригорнуся до серденька твого,
Ніжно доторкнуся до його струни.
Проведи в дитинство і візьми на руки,
В платтячко із бантом знову одягни.
З далечі долинуть "баю, баю" звуки,
Хоч на мить полину в найсолодші сни.
Легко, як метелик, слідом босоногим
Пробіжусь по стежці навздогін вітрам.
У твої обійми упаду з дороги
І любов до крихти всю тобі віддам.
Заплети в косички, мов малу дитину,
Помандрую знову в тридцять літ назад.
Щастя тихі кроки в цю блаженну днину
Заквітують цвітом, як вишневий сад.
Розіллється пісня чистою рікою,
Радістю п'янкою вийде з берегів.
Лагідним наспівом душу заспокою,
Найсмачнішим чаєм з запахом лугів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824736
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2019
автор: Світлана Вітер