Біль знову в моїм серці поселився ,
Притих у моїх грудях , наче птах
Й живе собі, бо сліз моїх напився,
За дітьми , що блукають по світах...
І внуки , Боже милий ,у чужині,
Не чути сміху й щебету малих ...
І цвіт померк для мене на калині,
І соловей в саду , немов затих...
Вивчають діти чужий звичай й мову,
Забувають рідні вірші і пісні,
Лишають свою землю колискову,
Так не повинно бути , Боже! Ні!
Наша земля родюча та багата ...
Тільки працюй тут і твори й рости!
Тож чому збідніла наша хата?
За куснем хліба треба їхати в світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824620
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2019
автор: Калинонька