Щовечора
місяць падав.
Втрачала
баланс земля.
Розвіював
жовтий ладан
Насправді,
це я була.
Щовечора
сонцю - тризна.
Порядок речей
простий.
Але ця хода
наскрізна
і колір очей
густий…
що став мені
достеменно
оазою у пустелі.
Шукаю весни...
Тотемно
світає
в кінці тунелю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824606
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2019
автор: Окрилена