Сніги, мело-земля в імлі, віхоли крила,
Свіча горіла на столі свіча горіла,
Як літо вабить полум"ям мошку до виру,
Пороша грілась забуттям у вікон щиро.
Малює заметіль на склі сріблясті стріли:
Свіча горіла на столі свіча горіла;
На стелі тіні оберіг, Любові, болі,
Схрещення рук, звабливих ніг, кохання долі...
Та падали два черевичка в тишу,
Сльозами віск губив річки на сукні лише;
Усе губилося в імлі, як снігу крила,
Свіча горіла на столі, свіча горіла...
Свічу стискали блиском скла у ватрі зваби
Хрестоподібні два крила тіні-нахаби.
Лютнева віхола в імлі раз по раз мила...
- Свіча горіла на столі, свіча горіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824415
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.02.2019
автор: vektor