короткий сон пішов під білий лід_
нічний полон / пустеля стелі / очі
шукатимуть на ній глибокий слід,
допоки мантру віхола воркоче_
ламає руки з розпачу морфей_
веде до пастки пам’яті_ навмисне,
нервові тіні зляканих німфей
в об’ємі стислому зі стін порожніх виснуть_
неначе піксель на пустому тлі
акваріум налитий бляклим світлом,
слова навгад римують музи злі,
аби жбурнути на поталу вітру_
герой ліричний втратив алгоритм
для спроби втечі з лабіринту ночі,
воркоче віхола, біснуються вихри,
під стелею кружляє чорне клоччя_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824326
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2019
автор: Ки Ба 1