Зима принишкла, тихо спочиває,
Напевно їй ще рано засинать.
Чому так швидко час її минає?
Коли вона ще так хоче кохать.
Хапаючись за білі згортки снігу,
За морозець, що інколи тріщить.
Стараєтся, та вже кінчає бігу,
В той час коли їй так хочеться жить.
Її вже на врятують заметілі,
І не розбудить сильний вітер - норд.
Так швидко дні прекрасні пролетіли
Її прощальний вже звучить акорд.
Прийде весна, засяє все красою,
Засвітить ясно сонце золоте.
Любов розквітне пишною красою.
Усе ще буде, буде.. та не те.
05.02.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824289
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2019
автор: Валентина Рубан