Сон
Та й сон же, сон, напричуд дивний
Мені приснивсь.
Т.Г.Шевченко. Сон.
Мені під ранок сон происнився,
Немов Прем"єр на паперті стояв,
Жебрачив копійки, молився,
Й несамовито в небо він кричав.
"За що Ти Господи, знущаєшся із мене?!
Страждань моіх немає меж,
Ти ж бачиш копійки останні в жмені,
Я ж істи хочу!..Я ж людина теж!!"
Мені немає душу де зігріти,
Немає заплатить чим за тепло,
Нема на світло, а у мене ж діти!
За що страждати ім отак прийшлось?
І тут почув я голос грізний з неба
Ти скиглиш!...Просиш співчуття тепер!!
Про все це думать було треба,
Тоді, коли ти був Прем"єр!
Ти сам в народу забирав останнє,
Від тебе весь народ тоді страждав,
Іди я покажу велику тайну,
Що для правителів я вже приготував.
Горіло полум"я, а в ньому все багатство,
І Сам Господь правителів карав,
А самим ненажерливим, кровавим,
У горло золото розплавлене вливав.
Проснувся з жахом від страхіття того,
Став на коліна, Богу помоливсь,
Просив єдине в Господа Святого,
Щоб сон оцей, Прем"єрові приснивсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2019
автор: Амадей