Прокидаєшся серед ночі й дивуєшся – все ще ніч,
Ніч така, мов ховається світ у драглистому черевці чорносливу.
Морхле сяйво ліхтарне по вікнах підсвічує зливу -
Тьмяне світло й вода розплескалися навсібіч
Молоком золотим… Ти вагаєшся – йти, не йти?
Та лишаєшся, щоб до сльотавого ранку не спати.
Вкотре ніч проростає у самому центрі кімнати -
Із чужої утіхи, із власної самоти…
І гримить за вікном, і дивує тебе пітьма,
Наче повна відсутність чогось та чиясь тимчасовість…
…Це пітьма провокує непрохану ніжність, небажану совість
І неждану жагу, у якої вагань нема.
©Єлена Дорофієвська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824067
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2019
автор: Єлена Дорофієвська