Грузинський кат

Три  речі  в  світі  цьому  непідкупні:
Сумління,  правда  і…  великий  Бог.
Їх  ані  знищити,  ані  закути,
Бо  будить  кожна  праведну  любов.

І  просяться  до  вуст  моїх  питання:
Ким  той  є,  хто  на  святість  замахнувсь,
Чи  в  буднях  історичних  не  розтануть
Трагічні  долі  дідусів,  бабусь?

Хто  знищив  пів  моєї  України,
Татар  позбавив  і  землі,  і  хат,
У  душах  сірі  залишив  руїни?
Відповідаю:  він  –  грузинський  кат.

Хто  вкинув  долі  у  репресій  жорна
І  змушував  до  бід  своїх  звикать
Під  звуки  маршів  і  пісень  мажорних?
Відповідаю:  він  –  грузинський  кат.

Хто  влаштував  сміливцям  сандармохи,
Щоби  в  них  думку  вільну  замикать,
І  долі  руйнував,  і  віру  в  Бога?
Відповідаю:  він  –  грузинський  кат.

Хто  запалив  нам  Другу  Вітчизняну,
Бажаючи  півсвіту  залякать,
Повісив  горе  на  людей  незнане?
Відповідаю:  він  –  грузинський  кат.

Кажуть,  що  Другу  світову  він  виграв,
Та  чи  повірить  у  цю  казку  Бог?
А  хто  еліту  українську  викрав
І  напоїв  їх  кров’ю  Сандармох?

«Отец  народов!»..  Чи  не  верх  цинізму?
До  ймення  цього  змушував  звикать,
Народ  по  трупах  вів  до  комунізму
І  в  вуса  посміхавсь  грузинський  кат!

Стежки  встелив  цвіт  не  одної  нації…
А  хто  не  в  вічність  –  за  кордон  рушав,
Зерно  посіяв  там  своє:  у  Франції,
В  Німеччині,  Канаді,  США.

Коли  я  бачу,  як  портрети  Сталіна
Здіймають  над  собою  люди  знов,
Міркую:  мізки  чи  туди  поставлені,
Й  не  вмію  пояснить  таку  любов.
29.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824027
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Ганна Верес