Так хотілося б. .

[i]Любий,
Сьогодні  моє  місто  впало  у  глибоку  журбу.  Воно  прикрилось  темно-синім  невидимим  плащем  ,  скорилось  реаліям  зимового  панування  й  тихесенько  ,  скрутившись  засіло  десь  ,  чекаючи  проблиску  весни.  Багатоповерхові  будинки  вишувалися  в  чітку  шеренгу  ,  такі  беземоційні  ,  холодні  й  подекуди  байдужі.  Солдати  ,  що  стоять  роками  і  тримають  на  собі  тисячі  людських  душ,  терплять  потужний  натиск  мільйонних  прокльонів  ,  невимовлених  секретів,  тихих  та  щирих  молитов  ,  величезний  струмінь  сімейного  затишку  та  тепла  –  ховають  ось  це  все    в  німих  бетонних,  цегляних,  панельних  тілах.  Вночі  з’являються  вогники  ,  ознаки  життя  .  Якщо  зранку,  дивлячись  на  багатоповерхівки,  ми  не  помічаємо  в  них  нічого  живого,  то  вночі  –  починає  вирувати  у  кожній  квартирці  окремий  світ.  Твориться  безліч  безмовних,  інтимних  ідилій.  Так  хотілося  б  мати  нашу  ,  таку  солодку  ідилію..  Туман  наче  присипляє  і  так  сонне  місто  ,  проявляє  усю  свою  могутність,  ховаючи  у  собі  навіть  світло  ліхтарів.  Люди  де-не-де  повідомляють  про  свою  присутність,  видно  нечіткі  силуети  живих  істот.  Я  часто  сиджу  біля  вікна  і  спостерігаю  за  життям.  Інколи  здається,  що  воно  проходить  повз  мене,  лише  крилом  черкає  легку  тканину  оксамитової  блузи.  Пливе  своєю  течією  ,  підбирає  усіх  охочих  приєднатись  до  цієї  незабутньої  подорожі  ,  безшумно  ,  але  яскраво  возвеличує  свою  красу  та  значущість  у  цьому  світі.  
Як  гадаєш,  життя  колись  забере  нас  у  свою  подорож?  Подарує  нам  окреме  місце  для  ізоляції  від  навколишнього  світу?  Дасть  нам  насолодитись  життям  сповна,  як  це  вміємо  саме  ми?  Так  хотілося  б  помовчати  з  тобою,  прихилися  десь  посеред  густого  туману  й  прожити  цей  токсичний  період  журби  разом  із  нашим  містом…Вдихати  поряд  один  з  одним  те  саме  забруднене  повітря  й  видихати  його  з  частинками  наших  закоханих  сердець,  зверхньо  дивитись  на  світ  ,  переступати  через  гнилі  душі  ,  тримаючись  за  руки..
Так  хотілося  б…
З  любов’ю  ,
Твоя..

[/i]

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823985
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: кавоманка