Скидає вже літнє вбрання мудрий ліс.
Вже клени стоять в сюртуках нароспашку.
Береза ж не квапиться зняти. – В гіллі
Живе її втіха – малесенька пташка.
Нехай би сорочки рукава руді
Подовше тримались, не стали прозорими,
Аби затуляли з травиночок дім
Від різних негод і недоброго зору.
А вітер мов грається. Липне до віт.
То зверху, то збоку підкрастися хоче.
Та сумно березі – в прощальний політ
Вона проводжає свій кожен листочок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823981
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Ніна Багата