Коли душі моїй погано…
І світ не має сенсу більше
І ніби виходу не дано
І з миттю кожною все гірше.
Я лиш помрію про майбутнє
Про все, що станеться хороше
І те чудове, незабутнє
Мене лишити вже не може.
Ти мої ліки, панацея
Ти зірка, що дає надію
Ти - моя казкова фея
Перед якою серце мліє.
Без тебе вже не буде згоди
Без тебе вже не буде світу
А якщо буде-то негода
Яку нема куди подіти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82392
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.07.2008
автор: Бджілка