над криги склом прозорий дим_
обіймів зашморг тягне в прірву_
вже став байдужим та блідим,
невже це та, що серце вирве_
зіпрись на тінь, собі чужий,
змій кільцями стискає тіло,
невже це край тії межі,
де виє хіть осиротіла_
принишклі сонні ліхтарі,
мигтять зіниць налиті вишні,
останнім пішаком у грі
чи звалишся на сніг торішній _
спали той рай_ скоси серпом
кривої посмішки_ зізнайся_
тікай в пітьму_ не озирайся_
заклякнеш соляним стовпом_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823904
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2019
автор: Ки Ба 1