[b]Трамвай[/b]
Як дзвінко дзеленчу щодня,
Щоб дітвора мене почула,
Їжджу рівненько, а не навмання,
І компанійська у мене натура …
[b]Електромобіль[/b]
Ой друже, дай тебе я обжену,
Така близька мені твоя природа,
Я тут скраєчку миттю прошмигну,
Між вами я тут наче безбородий
[b]Трамвай[/b]
Давай, давай, малий, не підкачай,
Радію успіхам твоїм щоденно,
Тут для таких маленьких поки рай.
Ти дуже молодець, хоч і кумедний.
[b]Персональний літак[/b]
Гей ви внизу, любителі повзти,
Над вами зверху за секунду пролітаю,
То скільки вам до мене ще рости,
Повзіть, повзіть, в музей вас поскладаю.
[b]Трамвай[/b]
Ну що з того, що возиш того типа,
Єдиний жарт, що знає, про безвіз,
З салону чути трохи храпу, трохи скрипу,
Возив би вже ти краще кіз.
[b]Старий запорожець[/b]
Гей, гей, друзяки,
Я тут з вами знову їду,
Забули вже такого, мабуть, ви,
Старенький трохи тільки з виду,
В душі новенький БМВ’и …
[b]Трамвай[/b]
За тебе я страшенно радий, діду,
Це щастя бачити на вулицях своє,
Я вірю, поки я на пенсію вже піду,
Наше авто ще втішить серденько моє …
[b]Електромобіль[/b]
А чом би й ні,
Таких як я робити -
Для українця наче вскочити в штани.
Та не один майдан їм ще прожити,
Щоб повтікали персональні літуни …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823884
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.02.2019
автор: Дружня рука