Як жаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2keF5J9qHz0[/youtube]
[i](Художній  переклад  пісні  з  репертуару  Т.  Буланової)
[/i]
Як  жаль,  разом  не  бути  нам,
Як  сумно,  долю  не  минути,
Не  чути  серця  дивних  гам,
Птахів  з  небес  не  повернути,
Не  збутись  заповітним  снам,
Як  жаль,  разом  не  бути  нам.

Як  жаль,  що  вже  змінилась  я,
Вночі  спокійно  можу  спати,
Позаду  мить  лишилася,
Що  нас  примушує  страждати,
В  минулому  згубилася,
Як  жаль,  що  вже  змінилась  я,

Та  ночами  часто  бачу  я  твій  образ,
Нагадає  знову  він  тебе,  коханий,
Рідний  мій,  так  часто  чую  я  твій  голос,
Кличе  він  у  день  забутий  і  жаданий,
Я  біжу  до  тебе,  намагаюсь,
Падаю  вві  сні  і  прокидаюсь.

І  знову  два  життя  існує:
Одне  і  якому  ти  лишався,
Де  палко  ти  мене  цілуєш,
Щоденно,  з  радістю  стрічався,
І  день  той  був  -  коротка  мить,
У  пам'яті  не  загасить.

Друге  життя  -  де  я  сама,
Хоч  більше  року  вже  минуло,
Люблю,  хоча  тебе  нема,
І  навіть  сонечко  заснуло,
І  на  душі  моїй  зима,
Як  жаль,  поруч  тебе  нема.

Хочу,  аби  вітер    біль  і  сум  притишив,
Хай  по  світі  білому  печаль  розвіє,
Ну  скажи  чому  мене  залишив,
Де  ти  любий?  Де  ти,  моя  мріє?
Повернись,  благаю  і  молю,  
Бачить  Бог,  до  цього  часу  я  люблю.

ОРИГІНАЛ:

[b]"Как  жаль"[/b]

Как  жаль,  что  нам  не  быть  вдвоём.
Как  грустно,  что  не  повторится,
Что  в  сердце  мне  не  жить  твоём,
Что  рано  улетели  птицы
И  больше  песен  не  споём,
Как  жаль,  что  нам  не  быть  вдвоём.

Как  жаль,  что  я  уже  не  та.
Уже  спокойно  сплю  ночами.
Осталась  за  спиной  черта,
За  ней  мы  раньше  так  скучали,
Но  канула  любовь  в  лета,
Как  жаль,  что  я  уже  не  та.

Но  ночами  часто  предо  мной  твой  образ
Мне  напоминает  о  тебе  любимый.
Мой  родной,  как  часто  слышу  я  твой  голос,
Он  зовёт  меня  в  тот  день  неповторимый.
Я  бегу  к  тебе,  я  так  стараюсь,
Падаю  во  сне  и  просыпаюсь.

И  вновь  две  жизни  существуют:
Одна,  в  которой  ты  остался,
Где  ты  меня  ещё  целуешь,
Где  каждый  день  со  мной  встречался,
И  день  минутой  был  тогда,
В  той  жизни  ты  со  мной  всегда.

Другая  жизнь,  в  которой  я,
Теперь  спустя  уж  год  и  месяц
Живу  по  прежнему  любя,
Но  только  солнце  так  не  светит  
И  рядом  больше  нет  тебя.
Как  жаль,  жаль,  что  рядом  нет  тебя.

Ветер  пусть  тоску  мою  с  собой  уносит,
Пусть  развеет,  разметёт  её  по  свету.
Почему  меня  ты  милый  бросил?
Почему  тебя  со  мною  больше  нету?
Ты  вернись  я  так  тебя  молю,
Видит  Бог,  я  до  сих  пор  тебя  люблю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823883
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.02.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч