впіймав – таки за хвіст своє “тепер”
завмер, закляк, загруз, втонув у миті,
як той втікач із бойових галер,
один на золотому оксамиті
на березі безлюдної землі_
в імлі вібруючій втопає сонце_ нині
в макітрі черепа гудуть важкі джмелі,
їм вперше зле у затишній тіснині_
впіймав таки за хвіст своє “тепер”_
віск каламутних сліз дратує шкіру_
хіть дошкуляє шепотом гетер,
витягує з глибин назовні звіра_
старі як світ питання на ребрі_
аскет та біс скубуть по черзі скроні,
ти йдеш навгад за лінії червоні
з пустелі мрій в прозріння чагарі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823595
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2019
автор: Ки Ба 1