втікач /re/

впіймав  –  таки  за  хвіст  своє  “тепер”
завмер,  закляк,  загруз,  втонув  у  миті,
як  той  втікач  із  бойових  галер,
один  на  золотому  оксамиті
на  березі  безлюдної  землі_
в  імлі  вібруючій  втопає  сонце_  нині
в  макітрі  черепа  гудуть  важкі  джмелі,
їм  вперше  зле  у  затишній  тіснині_

впіймав  таки  за  хвіст  своє  “тепер”_
віск  каламутних  сліз  дратує  шкіру_
хіть  дошкуляє  шепотом  гетер,
витягує  з  глибин  назовні  звіра_
старі  як  світ  питання  на  ребрі_
аскет  та  біс  скубуть  по  черзі  скроні,
ти  йдеш  навгад  за  лінії  червоні
з  пустелі  мрій  в  прозріння  чагарі_

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823595
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2019
автор: Ки Ба 1