Коли життя збираєш по шматочках,
Знаходиш найблискучіший осколок…
Це вже опора, ти вже маєш точку,
І силу духу – і не б'єш на сполох.
Нічого, що у забутті стиснувши,
Між пальців крові вже не помічаєш.
Період той – уже минулий, бувший…
І знову ти надію зустрічаєш.
І висохнуть твої гарячі сльози,
Розчиняться від віри і любові…
Хоч за вікном – ще холод і морози,
Теплом ти вщерть наповнюєшся знову.
І новий день засвітиться навколо,
Надії промінь стукає в віконце.
То був урок, хоч і жорстока школа,
Життя триває. Вранці сходить сонце…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823587
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: ЮНата