Присвята всім матерям, які втратили сина на Майдані і війні.
О дитино моя -ти любов і ніжність!
Ясне сонечко-Ангела два крила.
Йду ,за тобою синочку у вічність,
Крізь сизі тумани і терни життя.
Гасну свічею від відчаю розпуки,
Не бачу, білого світу іду в заметіль.
Ніхто ,не замінить сина, одні муки...
Смерть ,пожирає душу -землі сіль.
Прости,що побиваюсь за тобою-
не знаходжу ,місця собі на землі,
Несе, течія ріки за бистрою водою,
Шукаю ,берег надії вчорашні дні.
Сльози ,каменем зросли у ношу,
Вітер, шмагає в лице бичем дощу...
Невимовна туга ,рве навпіл душу-
І я незнаю, чи мертва... а чи живу.
Без тебе -сирота... верба при дорозі-
Душа, згорає у попіл від горя і біди.
А ти сяєш ,зорею під небесами у. Бозі,
О сину мій ,що не захистила прости.!
Надворі ,зима холод мороз хуртовина,
Вітровії, замели білі сніги до порогу
А сива мати, додому чекає, жде сина-
Слізьми, вмиває личко молиться Богу. .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823541
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: Чайківчанка