Місяць видерся на небо
Зорі рясно сяють.
Мені б спати давно треба,
А я лиш куняю.
Бо не можна мені спати
Неможна хропіти,
Бо на службі.Бо солдати!
Тож треба терпіти.
От прийду скоро додому,
Як ляжу на спину,
На три дні,наче у кому,
Я у сон полину.
Відісплюся,відлежуся,
Як вийду із хати...
Буде що мені робити
Буде й погуляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823537
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: Аяз Амир-ша