Горем згорьована, святами звеселена,
Стає Україна на праведну путь.
І хай шпичаками та стежка устелена,
З неї вже нам не звернуть!
Хлопці там стали навік побратимами
В пеклі гарячому, мінно-фугасному.
Разом із ними ми поруч ітимемо,
Згідно їх кодексу, зовні негласному.
Найкращі дівчата там коси обрізали
І пішли боронити Неньку.
А просто красиві - стоять за безвізами,
Щоб на пляжах валятись голенькими.
Білим і чорним піаром заляпані
Ті, хто найдужче прагне відмитися
Страйками, гаслами і "євробляхами",
Щоб не пропасти і не помилитися.
Що обросли целюлітами ранніми,
Закабанівши до непристойності,
Із підборіддями, трияруснодавніми,
Що аж вилискують їхні достойності.
Ми разом шукаємо поміж законами,
Де поріг больовий у Нації? -
Чи там, де замерзли поміж териконами
Припорошені снігом шанці,
Чи, може, він пролягає згладжено
За лаштунками тих декорацій,
Де майже все українство загаджено,
Під бурхливим склепінням овацій.
Я не знаю. Шукаймо і знайдемо
Вищу суть прописної істини -
Там, де віру нашу прославлено,
Нас не вб'ють постулатами злісними!
10.01.19р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823503
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: Дощ