Уцілілих буде мало після тих штормів
Буде крах журба і жалість від вмираючих вітрів
Буде шкода що скінчилось прагнення бажань
І не знати як зуміти оплатити дань
За усі страждання й муки за поранені слова
За надщербленні прохання прощення сповна
За трагічне споглядання лету диких днів
І коли лиш маса фільмів замість мрійних снів
І коли лиш ти як згадка юності та див
Ти моя затерта плівка, ти мій негатив...
І зуміти осягнути втрачене життя
Я не зможу (ти це знаєш) поки ти чужа
Виявляти тебе завжди буде моя ціль
Навіть коли марно вірить (я благаю) вір
Що життя не пройде знаком самоти
Що все щастя ще далеко і ще будуть сни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823427
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: Андрій Толіч