Не калину то вітер зірвав,
І кров ягід розкидав по полю,
То під Крутами, юний боєць,
Не жаліючись, бився за волю.
То не птахи, то не снігурі,
Горобину збивали з гілок,
Так судилося мабуть вгорі,
Кров’ю писаний волі урок.
То не маки посеред зими,
В полі білому порозквітали,
Юні хлопці – Вкраїни сини,
Полягли, аби ми пам’ятали.
Як народ вишивав свій рушник,
Як узор слався з горя і болю,
Щоб, хоча б через сотню років,
Дав нам Бог незалежність і долю.
30.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823340
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч