Забіліло, заіскрилося здаля,
Це зима скрізь так господарює.
Під снігами спить собі земля,
Мороз квіти на вікні малює.
У садку розвісила фатин,
Кучугури срібні назмітала.
Павутину кинула на тин,
Це вона так , мабуть , пустувала.
Зорями розшила небеса,
Що цвітуть, горять, і аж палають.
Неповторна, ніжна скрізь краса,
Ніби чари зорі розсипають.
Вітер склав сопілку у футляр,
Вже сьогодні він не буде грати.
Мрії, щоб летіли вище хмар,
І нічим їх, щоб не турбувати.
29.01.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823323
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: Валентина Рубан