Під Крутами

Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона  не  знала.  

-  Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від  сина  хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні:  скрізь  війна,  розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний,  як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В  широкій  долині,  де  станція  Крути,
Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі:  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку  і  свою  Свободу,  
За  Дух  український  вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні  (десь  разів  у  десять),
Билися  відважно  у  страшну  негоду.

П’ять  годин  стріляли  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там  боєць  загинув.  
Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала  сина..

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2019
автор: Ольга Калина