Зранку чай ароматний в склянку
Сіро так за вікном. Осінь. Холодно зранку.
Цукру тобі не багато - і досі я пам"ятаю.
Ти б усміхнувся. Таки задоволений - я відчуваю.
А сум твій вечорами мені роздирає душу
Відстань безсила, хоча і жорстока, визнати мушу.
Час не зітре. Все пережите не примусить змиритись
Ми і далі будемо один одному снитись...
І осінній туман буде срібним, не сірим
Золотим стане жовтень, дощ холодний красивим;
Один одному чай не наллємо, та він буде нас зігрівати
Доки в пам"яті кому скільки цукру, доки будемо серця відчувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823153
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: Оксана Бугрим