Колись, як читатиму я ці рядки,
долоня опиниться біля лиця.
Писати почну я про трави й квітки,
природу незайману й рідні місця.
Потраплять на око пізніш ті рядки,
й долоня опиниться біля лиця.
Оспівувать буду любов на віки,
як дівчину хлопець веде до вінця.
А з часом, коли продивлюсь ті рядки,
долоня опиниться біля лиця.
У віршах якісь напишу матюки,
Й нові, незнайомі до того слівця.
І як перегляну колись ті рядки,
долоню я знов підведу до лиця.
Почнуть небилиці й веселі казки
виходить, мабуть, з-під мого олівця.
Отак увесь час, все життя, без кінця
живу із долонею біля лиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823115
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: Alice Blue