Мій рідний край!
Широкі ковдри…Тут розстелились
Удалечінь… Туди бажання йти…
За кольорами геть розрізнились
Рідні поля … Їх всі не обійти!
Не поспішай…
Коли з думками…Ти все досягнеш
До землі від безкрайнього неба
Як дитя рада… Ти вже побачиш
В колоску… Замасковані зерна..
Щедрість землі….
Осяяний, під небом голубим
І сонцем, що поля зігрівали
Був колосок, ще зеленкуватим
Та згодом ставав повним, золотим
Щось мене кличе…
Йти так далеко, майже нема сил
Дитинство…Босоноге по полю
Мій погляд там, шукав і все блудив
Як квітка… Коли була малою…
Сердечка трепіт….
Сміх, весело… у хованки грали
Під ногами, будяки, аж рани
Уваги…. Всі на те не звертали
Загравали, як кульки з вітрами…
Відчуття волі…
Петрові батоги, як вартові
Аж зашпортнешся, коли наступиш..
Подерті ноги, краплини крові
Махнеш рукою, все перетерпиш.
Безмежна радість…
Гарний врожай, дала земля сили
Горох в стручках… А слинка, аж тече
Вчора підвечір його скосили
І сяють очі, торба за плечем…
Земна краса…
Ячмінь…Ряснів, гойдався морем
Манив нас, до махрових колосків
Подалі, ген, за широким полем
Там рушник, стеливсь з синіх васильків…
Легенький острах…
Хочеш взяти… Оце усе до рук
І пригорнути, відчути запах
Щоб вітрець, хоча на хвилинку вщух
Пізнати втіху, щоб іскри в очах…
Вже б полетіла…
Йду під межу, прямо по дорозі
Земля квітне, сокирки, ромашки
Ноги в росі…Намочила босі..
Як в коралах ніжненькі волошки…
Скрізь синьо – синьо…
Ці квіти звали, причарували
На душі тепло… Гуділи бджілки
Вони зі мною, поруч мандрували
Наче з піснями.. Грали сопілки…
Чомусь пристала…
Чоло змокріле… Обійме радість
Людські турботи.. Хай тут залишу
На якусь мить …я віджену старість
Думки настирні…Позбутись змушу…
Немов в раю…
Зберу до купи, яскраві квіти
Сплету онучці гарний віночок
Яке то щастя жити на світі
Чую веселий, дзвінкий голосочок
Ні, не забути…
Дитинство …. То крапля насолоди…
Ця мить найщасливішою була.
Той сонях… Доглянуті городи
І мальва, під хатиною цвіла…
Поряд криниця…
Водичка чиста, як та сльозинка
В відрі гойдалась, всі поспішали
Хтось ненароком вмочить носика
Мов сонця промінь очі блищали
Я там була …..
Думки, почуття, всі летять у вир
Узнаю рідний край, завше у сні
Не стерлось з пам`яті… Я до цих пір
Люблю волошки й поля золоті….
25.06.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2019
автор: Ніна Незламна