Холодні люди без душі і тіла,
За моїм вікном сніжно-біла.
Чорна зграя кудись полетіла,
Слухаю музику, щоб не боліла.
На мене повільно падає стеля,
Квітне у волоссі рожева лілея,
Очі океан і водночас пустеля,
Така переповнена порожня оселя.
В когось постійно розбиті очі,
Вільна дорога немов шепоче.
Знову біжу посеред ночі,
Знову по колії поїзд гуркоче.
Комусь як зажди забракне змісту,
Хтось шукає що-небудь поїсти,
Хтось блукає по старому місту,
Хтось шукає місце щоб сісти.
Вічна любов. Пелюстки тюльпанів,
Піони і кров.
Вічна любов. Будуємо плани,
Руйнуємо знов.
27.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823070
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: Моряк