Літав сніг за вікном,
Ти сидів за столом,
Не злічити вже літ,
На душі давно лід.
Та вогонь загорівсь,
Знов зі мною зустрівсь,
Розійшлись, як зима,
Все ж гадаю дарма.
Змарнували ми час,
Та хто ж винен із нас?
Ворушить, чи варто?
Це життя, не жарти.
З свічки капає віск,
В душу влізла вже злість,
Не налив, ти вина,
Моя в чому вина?
Сніг у серце попав,
Ти мене не кохав,
Погляд очі в очах,
Почуттям, нашим крах.
Вогонь зразу зітлів,
Ти мене не хотів,
В барі гучно і сміх,
Знай не мій, же це гріх.
Видно доля така,
Сніжна стежка крихка.
Вірш зі скрині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2019
автор: Ніна Незламна