Це слово мовлене душею
Сонетом ляже на листок,
Як пісня лине над землею,
Несеться вдаль аж до зірок.
У вишині, за небокраєм,
Де неба синього блакить,
Воно там птахою співає
І десь далеко так летить.
А то буває, слово ранить
І серце ріже, як ножем.
В тенета підлості заманить
І біль не змити вже дощем.
А ще буває, що застрягне,
Загубиться в потоці рим,
Своєї цілі не досягне
Та й згине в лабіринті тім.
Плекайте слово і лелійте,
І не тримайте силоміць.
То ж відпускайте, не жалійте.
Правдиве слово - в ньому міць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2019
автор: Ольга Калина