Не пиши ні слів, ні обіцянок


Не  пиши  ні  слів,  ні  обіцянок  
На  німому  клаптику  листа  
Дай  очей  напитись  наостанок,  
Дай  сльозою  ранити  уста

Що  мені  твої  чудні  манери,  
Через  гордість  я  перестрибну  
Й  виплесну  на  аркуші  паперу  
Карих  стріл  безмежну  глибину
 
Не  суди,  нехай  Господь  розсудить,  
Дай  своє  узяти  сивині  
Не  такі  чужі  з  тобою  люди,
Щоб  топити  пристрасть  у  вині  

Бо  коли  на  зубожілій  ниві  
Змочу  ноги  у  живій  воді  
Станемо  нарешті  ми  щасливі  
Та  не  будем  більше  молоді  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822920
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2019
автор: Тарас Слобода