Демони роблять мене винуватим у твоїх очах. Вони лопочуть тобі на вухо різні плітки і здогадки про мене, виховуючи в тобі недовіру. І терпляче чекають поки ти здасишся і повіриш їм. Згодом ти вважатимеш їхній гомін в голові своїми думками...
Я не ідеальний, але про себе знаю тільки я. І в усьому всесвіті ніхто не може знати про мене більше ніж я сам.
Демони будуватимуть твій внутрішній світ з підмінених ними думок, ангели будуватимуть свій світ в тобі із поняттям абсолютного добра та виховають в тобі совість - таку собі протидію злу... І між цими двома царствами знайти гармонію прийдеться тобі бо ти їх впустила... Через людей вони відпрацьовують свої помилки.
Але це коли людина добровільно на це згодиться.
Знаєш, ці нашіптування - це не моє. І по своїй волі я їх більше не приймаю. Ні одних ні других не хочу бачити в собі... Краще я відпрацюю свої помилки. І краще я візьму собі любов, щиру та чисту любов, яка без добра та зла в мені, почала десь пробиватись з-середини. Вона моя. Я її відчуваю, вона виходить з мене і світ навколо стає, наче, теплішим і світлішим. Сіре стає різнокольоровим і таким теплим, як тепле покривало холодного ранку. Подивись на дітей - вони так само світяться цим...
Я відмовився від дії і протидії - ці закони не працюють зі мною. А ти... Демони роблять мене винуватим у твоїх очах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822814
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: DarkLordV