Народилось дитя, чистотою прийшовши до свiту
Ще не знає грiха, ще не бачить примарних спокус,
Потiшає батькiв неповторнiстю Божого цвiту
...Ще далеким є той, неминучий, змiїний укус
Час свiй хiд розпочав розкриваючи книгу життєву,
Вже вiдомий дитинi каприз, з волi власних батькiв,
Помiж брiвок смiливо несе забаганку маттєву,
В кулачках демонструючи немiч не вивчених слiв
Не спиняється час, а iз ним не спинити дитини,
Сiє свiтом слова, що у cпадок вiд батька прийшли
Ненавмисне, та впали в Початок Нової Людини
I глибоким корiнням вiдклались й в життя проросли
,,Кулачок,, перерiс у кулак, що стискає цигарку,
А у другому склянка - предвiсниця лиха й бiди
Так блукаючи тими стежками вiд ночi до ранку
Помiж згубних тих звичок ,,дитятка,, уже не знайти
Знов вечiрка, де ллється рiкою вино та горiлка,
Серед жартiв порожнiх останнiй ламається мiст
Непомiтно в руках опинилися шприц й гостра голка
I життя заховало за ширму не пiзнаний змiст...
Невеселi батьки, мiж життєвих проблем заблудившись,
Нарiкають на Бога, не маючи слiв каяття,
А десь там, недолюблене ними спокусами вкрившись,
У байдужостi свiту вмирає самотнє дитя.....
25.01.2019 Португалiя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822713
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2019
автор: VIRUYU