Ставочок спить

Ставочок  спить,  дрімають  в  ньому  хвилі,
Всі  водорості  залягли  на  дно,
Схилились  верби  голі  і  похилі,
Мов  заглядають  в  крижане  вікно.

Між  очеретом  стежечка  снується,
Йде  вихилясом  з  гатки  в  інший  бік,
А  поруч,  ледве-ледве  лід  кується,
Бо  там,  мабуть  джерела,  чи  потік.

В  рогозі  хтось  рубає  ополонки,
Мабуть  на  рибу  ставить  козубки,
Щоб  з  льодової  диво-оболонки
Впіймать  в’юнів  слизькі  товсті  боки.

Ставочок  спить,  човни  позамерзали,
Й  безслівно,  мовчки  діалог  ведуть:
«Якби  кайдани  криги  поскресали,
То  вже  б  сьогодні  вирушили  в  путь.

Щоб  на  дзеркальнім  плесі  милуватись,
Блакиттю  ставу,  в  днину  преясну,
Все  далі  й  далі  на  хвильках    гойдатись
Й  зустріть  раніше  весноньку-весну».

25.01.2019

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822709
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч