розпадається всесвіт на позбуті коріння слова_
розповзаються в безвість як вигріті змії дороги_
на засохлій ялині стихають круків діалоги
і свинцевий вінець приміряє пуста голова_
то був шепіт чи крик_ то був регіт чи плач насолоди_
наче знятий з хреста непорушний зомлілий двійник_
_над кривою свічею зайнявся останній сірник,
попелясті вуста доторкнулися чорного льоду_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822650
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2019
автор: Ки Ба 1