вона давно не знає снів,
завісила сукном свічада,
інкуб безсилий знавіснів,
тримався чи не з листопаду_
чіплявся рогом білих стін,
з’являвся в зрадника подобі,
схиляв до згоди п’яну тінь,
на повний місяць вив в жалобі_
не знає місця, коси рве,
причинна_ зваблена й забута,
блукає боса між дерев,
шукає помсти чи спокути_
гукає_що себе сама,
шкребеться в чорні вікна свідків,
лоскоче холодом зима,
вкриває розписом відбитки_
вона давно не знає снів,
старе кіно тріщить по колу,
біс хитрий шепче : навесні_
злий янгол скавучить : ніколи_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822649
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2019
автор: Ки Ба 1