Як шурхотить у хуртовину сніг,
Немов смичок по нитках конопляних.
Не зупиняє в чистім полі біг,
Шурхіт такий здається наче рваним.
Так кожну зиму, де пусті поля,
Де вітер розігнавсь несамовито,
Де відголоссям повниться земля
І шурхотом викрикує сердито.
Подякуй, поле, вітру-скрипалю
За шурхіт, що ховається у полі.
Люблю я зиму, сніг такий люблю,
Що мчить удаль, немов галопом коні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822558
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.01.2019
автор: Віталій Назарук