Сніг лапатий посіває,
І мороз терпкий лютує.
Вітер хай пісень співає.
Любий мій мене почує
Може завірюха плаче,
Але ж я Тебе зігрію
Серце моє в грудях скаче,-
Ти повір мені – зумію.
Тобі тепло буде, милий,
Бо із вечора до рання
Зігріва Тебе незримий,
І палкий вогонь кохання.
Я Тебе думками грію,
З ними близько біля Тебе.
Я розвіять сум зумію,
Й прихилить до Тебе небо.
Обійматиму словами.
Говоритиму очима.
Ти відчуєш ЩОСЬ між нами.
А не десь там, за плечима.
Серцем буду пригортатись.
Пестити буду губами.
І сльозами усміхатись,
Й біль розводити руками.
Сумніви відкину в гори,
Самоту – у яр глибокий.
Й ні до чого поговори,
Мій єдиний, синьоокий.
Чуєш, я вже біля Тебе.
Я, коханий, вже близенько.
Я для Тебе, якщо треба
То віддам своє серденько.
24.01.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822533
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2019
автор: Валентина Рубан