Змінити світ і жити як бажав.
Боротися щоб всіх перемогти.
Хіба такої долі нам Тарас бажав?
Як можемо собі допомогти?
Нас роз'єднали заздрість і бабло.
І ми забули- як то- буть людьми.
Заполонило нашу землю зло
Згадайте час, як ми були дітьми.
В думках- ми мандрували в океани
Ми рятували душі і серця.
Крізь гори, море, ріки і тумани
Ми руйнували плани у творця.
А зарез- ми підвладні масі,
Ми робимо все чисто як вони.
По справжньому- жили ми в тому часі.
Ми полишили крила та човни.
Спасти нас здатна лиш людська любов
Ми маємо до неї повернутись.
Любімося!- най залунає знов.
І до любові- серцем пригорнутись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822523
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2019
автор: Тетяна Бойко