На життєвій стежині ми різних людей зустрічаємо.
З кимось дружимо просто, а когось навік покохаємо.
І не так вже й важливо, хто як у житті виглядає,
Хоч людина людину по одязі все ж зустрічає.
Серед всесвіту доль, серед тисячі "фото на аву"
Ти побачив мене. Ніжну усмішку, трішки лукаву.
Темні очі і брови, неначе два чорних шнурочки.
І ще щось проглядало крізь виріз глибокий сорочки.
Зачепило тебе. Ворухнулося серце у грудях.
Маєш око метке і не робиш помилок у людях.
Тепер тішся. Спіймав у сильце свою радісну пташку.
А без тебе мені в цьому світі доводилось важко.
Скільки болю прожила. Збирала себе, бо ламали.
Хоч ніколи я гордість не ставила на п'єдестали.
Ти мені став віконцем у світ, що його не залишу.
Я з тобою відчула, що можу і буду сильніша.
Хай життя круговерть все зітре, замалює, забуде.
Мені байдуже те, які висновки роблять десь люди.
Просто будь у моєму житті коли легко і важко.
А я буду летіти до тебе. Твоя ніжна пташка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822479
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Поцілована Сонцем