Зірвавши квітку- маєш пам'ятати,
Що і у неї є своя душа.
Вона усе-одно мала зів'яти,
З потоком часу в безвість вируша.
Її життя із самого початку
Було приречене на неминучу смерть.
Їй доля, яка ставила печатку,
Пророчила циклічну круговерть.
А ти узяв і зруйнував їй плани.
Ти вніс поправку в долю в одну мить.
Ти скинув з неї петлі і аркани.
Тепер вона в руках твоїх горить.
Її життя не буде більше марним,
Вона запалить пристрасно серця.
Її фінал став нескінченно гарним.
Бо крізь кохання, вона враз знайшла кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822428
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Тетяна Бойко