Я прийду під калину, де з тобою стрічався,
Моя люба дівчи́но в тебе я закохався.
Закохався у очі, закохався у брови
І у личко те миле, закохавсь калинове.
Шумить вітер словами, піднімає на крила,
Йде кохання стежками і міцна в нього сила.
Мій коханий козаче, вдячна я тобі друже,
Хай калина не плаче, бо люблю тебе дуже.
Наше щире кохання лиш для тебе і ме́не,
Чуєш як на світанні, шелестить листя клена.
Він нас кличе у поле, там де трави у росах,
Де вітри кучеряві, цвіт вплітають у коси.
Ми підемо на зустріч, будем в парі з тобою,
Віч - на - віч у коханні, буде лише нас двоє.
І цвістиме калина буйним цвітом у лузі,
Буде міцна родина назавжди у окрузі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)