КОЛИСЬ…

Колись  були  вірші  і  проза,
Були  слова  палкі…    куплети.
Тепер  під  снігом  плачуть  рози,
Не  пишуться  ніяк  сонети.
І  ми,  мов  з  іншої  планети…
Що  діється  –  не  розумієм.
Так,  ніби,    просто  силуети,
Порозумітися  не  вмієм.
То  що  ж  це  діється  між  нами?
Ми  вичерпали    всі  сюжети…?
Чи  все  розвіяли  вітрами?
То  хто,  насправді  ми,  поети?
Чого  ж  все  холодом  скувало?
Вже  відцвіли  в  душі  мімози.
Чого,  скажи  ,  не  вистачало?...
На  серці  невгамовні  грози,
І    очі  заснували  сльози  -
Не  бачать  ні  віршів,  ні  прози…
Слова  замовкли…  
...і  в  снігу  замерзли  рози.

23.12.2018  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822255
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Валентина Рубан