Стара верба тріщить гілками,
Згадала мудра, що було.
Як з вітром в юності кохалась,
Все промайнуло, відгуло.
Роки спливають за роками,
У річку двічі не ввійдеш.
Якщо нема своєї долі –
Чужого щастя не вкрадеш.
І пророкує нам зозуля,
Майбутнє дзвінко у гаю
Та юність нам ніхто не верне,
Лиш мудрість встрінемо свою.
Сумуєм часто за прожитим, -
Бо у житті все не з проста.
Цінити треба те, що маєм,
Так, це є істина проста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822181
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Мельник Галина