Дай руку свою
І скажи слово своє,
Що вогонь у серці збереже.
І не загасити той вогонь
Пролитими сльозами.
І стається дивне щось із нами.
А! Серця в любові єднаються,
Її теплом зігріваються.
Міцно тримай мою руку.
Відчуємо єднання й злуку.
Різдво нас поєднало.
І вже за круглим
Батьківським столом
Місця стало мало.
Єднаймося, друзі,
У братньому колі.
Приходить час
Кращої долі.
І не буде ланцюга
І неволі.
Єднаймося у слові.
І хватить на всіх тієї любові,
Що народжується у слові.
РІЗДВО. ЛЮБОВ. ДОЛЯ.
А, щоб палала наша ватра
Кожен мусить розпалювать
ЇЇ, ЙОГО, оте багаття,
Вогнище душі.
Душа горить,
Душа палає.
Різдво з тобою
Нас не полишає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822170
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: яся