А хтось чекає на твій дзвінок
В самотності плед загорнувшись
Шле сотні прохань до зірок
В кільце хвилювання стиснувшись
А хтось боїться зімкнути очей
І телефон хоч на хвильку відкласти
Щомиті торкається твоїх речей
Щоб в твій аромат,мов в обійми упасти
А тобі лінь слухавку здійняти
Бо що тобі чужі переживання?
І залізні твого егоїзму ґрати
Тебе не пустять до добра світання
Життя коротке! Схаменись
Не відкладай "на потім" жодного дзвінка
Бо може й не настати те "колись"
А відчаю сльоза буде гірка
©Леся Приліпко-Руснак,15.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822101
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: Леся Приліпко-Руснак