без образ і награних багрянців_
в тій з оаз, що зранку вже чужа_
знову жалять змінним струмом пальці,
їла бо завжди серця з ножа_
не бреди за нею в темінь слідом_
ті сліди вкраде нічийна тінь_
небо знову сипле ціанідом,
стежка губиться поміж чорносплетінь_
що на згадку - післясмак відрази,
дві тотожні_ ледь помітні рани_
захотів бо сам всього й одразу_
впав у прірву білої нірвани_
без образ_ ім’я забудеш_ далі
замість образу її – нова химера,
танцівниця з місяця емалі -
вічно спрагла хтива ненажера_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822027
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2019
автор: Ки Ба 1